Embedded Files
Факти про булінг
Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Статистика та факти 2024–2025
Зростання в Україні: За перші 10 місяців 2025 року поліція зафіксувала понад 230 випадків булінгу, що на 7% більше порівняно з минулим роком. Щомісяця складається в середньому 32 протоколи.
Світові тренди: Близько 30,5% підлітків у світі стикалися з булінгом у школах.
Кібербулінг: Це форма цькування, що зростає найшвидше. До 2025 року частка молодих людей, які ставали жертвами онлайн-цькування хоча б раз у житті, зросла до 58,2%.
Наслідки для здоров'я: Булінг у 2 рази підвищує ризик виникнення депресивних симптомів та значно знижує успішність у навчанні.
Як відрізнити булінг від конфлікту?
Хоча конфлікти є природною частиною дорослішання, булінг — це форма насильства. Згідно з поясненнями Освіторія Медіа та Безоплатної правничої допомоги, їх можна розрізнити за чотирма ключовими критеріями:
Ознака
Звичайний конфлікт
Булінг (цькування)
Систематичність
Виникає епізодично, зазвичай через конкретну суперечку.
Повторюється регулярно (систематично) протягом тривалого часу.
Баланс сил
Сторони мають приблизно рівні сили, статус або вплив.
Завжди є дисбаланс сил: кривдник сильніший, має вищий статус або діє у групі.
Мета дій
Спроба розв'язати проблему або відстояти власну думку.
Свідоме бажання принизити, залякати, завдати шкоди або ізолювати жертву.
Емоції сторін
Обидві сторони можуть відчувати смуток або гнів; намагаються знайти рішення.
Жертва відчуває безпорадність, страх і не може самостійно припинити цькування.
Основні відмінності:
· Учасники: У конфлікті зазвичай беруть участь двоє. У булінгу завжди є три сторони: агресор, жертва та спостерігачі.
· Шлях вирішення: Конфлікт можна владнати через перемовини або компроміс. Булінг неможливо зупинити простою розмовою між дітьми — він потребує втручання дорослих, адміністрації школи або поліції.
· Відповідальність: За конфлікт діти не несуть адміністративної відповідальності, тоді як за булінг в Україні передбачено штрафи або громадські роботи.
Що робити та куди звертатися?
Повідомити навчальний заклад: Написати заяву на ім'я директора. Заклад зобов'язаний створити комісію для розгляду випадку.
Поліція: Якщо навчальний заклад не реагує, звертайтеся за номером 102.
Безоплатна правова допомога: Отримати консультацію можна за номером 0 800 213 103.
Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 116 111 (безкоштовно та анонімно).
Юридична відповідальність в Україні
Булінг є адміністративним правопорушенням (стаття 173-4 КУпАП):
Штрафи: Від 850 до 1700 грн або громадські роботи (20–40 годин).
Груповий або повторний булінг: Штраф зростає до 1700–3400 грн, а громадські роботи — до 40–60 годин.
Відповідальність батьків: Якщо булінг вчинила дитина віком 14–16 років, штраф сплачують батьки.
Відповідальність: Керівник закладу освіти зобов'язаний повідомити поліцію про факти цькування, інакше йому загрожує штраф або виправні роботи.
БУЛІНГ: 10 МІФІВ ТА ФАКТІВ
Міф 1: Булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.
Факт: Булінг не є "нормальним" або прийнятим у будь-якій формі, і ігнорування не завжди може призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які починають протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишитися безнаказаною.
Міф 2: Повідомлення про булінг зменшити біль.
Факт: Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитина, яка зазнала насильства, просто не повірить. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.
Міф 3: Варто не боятися і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинити.
Факт: Фізичне протистояння є слабкою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.
Міф 4: Діти виростають і припиняють чинити насильство.
Факт: Деякі діти, які залякують, можуть вирости стати і дорослими, які знущаються або викликають агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплена як успішна.
Виняток становлять випадки, коли при зупинці булінгу втрутилися відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.
Міф 5: Булери такими і народилися, у них така генетика.
Факт: Діти, які чинять насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не виконує провідну роль у даному процесі.
Міф 6: Булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.
Факт: Булери вимагають агресію, щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, в якому вони виростають.
Міф 7: Діти, які стоять булерами, самі зазнали зловживання
Факт: Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони залишаються скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.
Міф 8: Булінг є проблемою, яку потрібно вирішувати у навчальному закладі.
Факт: Це суспільна проблема. Навчальний заклад - це просто місце, де відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.
Міф 9: Булінг відбувається лише в навчальних закладах.
Факт: Це не так, адже булінг може відбуватися в будь-якому іншому місці. Це можна бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.
Міф 10: Ознаки булінгу легко помітити.
Факт: Не завжди легко ідентифікувати ознаки булінгу, після чого вони не можуть бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.
Page updated
Google Sites
Report abuse